Як не заблукати в лісі? Поради від “Дримби”

Літо потрохи “котиться” до свого завершення, дні стають все коротшими, сутінки – тривалішими… А чарівні карпатські ліси навколо Східниці так само манять на прогулянку, по ягоди чи по гриби. А отже, ризик заблукати зростає. Прпонуємо кілька порад про те, як не заблукати в лісі.

Садиба Дримба, гостинно запрошуючи вас на сімейний відпочинок у Східниці, піклується про вашу безпеку, тож сьогодні ми пропонуємо вам кілька простих правил: що ж робити, якщо ви все ж таки заблукали у лісі.
Почнемо з “азів”. Вирушаючи в гори чи до лісу, повідомте про це близьким, знайомим чи працівникам Садиби. Обов’язково вкажіть свій приблизнмй маршрут та планований час повернення.

Пам’ятайте, що трапитися може різне… І краще бути готовими до будь-яких обставин, тож подбайте про те, щоб мати з собою засоби визначення напрямків сторін світу, одяг, придатний для будь-яких погодних умов, достатньо їжі, води, сірників, а також засоби для захисту свого життя (ніж). Нехай вони вам не знадобляться, але перестрахуватися все-таки надійніше.

Вирушаючи до лісу чи в гори, ви повинні орієнтуватися, хоча би приблизно, у тривалості та кінцевій точці вашого маршруту. Якщо ви ідете просто прогулятися, візьміть за щвичку час від часу “перевіряти себе” на предмет орієнтування на місцевості. Чи знаєте ви, де в даний момент знаходитеся? Чи далеко ви відійшли від Східниці? Чи далеко до вашого кінцевого пункту?

Якщо ви усе ж таки втратили свою стежку, зупиніться. Перше правило – не панікувати! Якщо ви панікуєте – думати логічно неможливо. Тепер зосередьткся і спробуйте пригадати останній орієнтир, при якому ви іще були впевнені в правильності руху. Чи далеко ви відійшли від нього? Чи зумієте знайти дорогу до цього місця? Якщо ви можете “простежити” подумки свій шлях і впевнені у ньому – повертайтеся, час від часу зупиняючись і “звіряючись” із тим, що вам вдалося пригадати.

Якщо ж вам не вдалося пригадати таку прикмету, подумайте про інші орієнтири: залізницю, річку, шосе. Уважно прислухайтеся і рухайтеся “на звук”.

Якщо ж і цього немає в полі зору/слуху, спробуйте знайти потічок, і рушайте вниз за течією: струмок приведе вас до ріки, а де ріка – там люди. Але цей варіант все ж таки крайній: не виключено, що, завівши вас вглиб лісу, струмок просто пересохне.

Якщо зумієте, залізьте на високе дерево: згори краще видно, тож, імовірно, ви зможете зорієнтуватися, в який бік вам іти.

Подавайте сигнали. Якщо ви відбилися від групи – голосно кричіть і прислухайтеся, чи кричать до вас у відповідь. Обов’язково навчіть дітей, що потрібно залишатися біля великого дерева чи іншого прикметного об’єкта і голосно гукати про допомогу, а не блукати в пошуках шляху. Крик також відлякає диких звірів, яких, на щастя для заблукалих, не так уже й імовірно зустріти.

Сподіваємося, що “твереза” голова допоможе вам пригадати шлях назад і свою пригоду ви згадуватимете зі сміхом. Якщо ж ви розумієте, що всерйоз заблукали, а надходить ніч, – влаштовуйтеся на нічліг. Оскільки ви попереджали про свій похід, – вас неодмінно шукатимуть, і знайдуть!